Єдині в Україні, не знищені ...

Стрілецькі могили на цвинтарі Старого Знесіння

Цвинтар Старого Знесіння розташований у невеликому яру між двома схилами на території історичного Кайзервальду, біля жіночого монастиря за пагорбом на відстані трьохсот метрів від KAVALIER BOUTIQUE HOTEL. Цей цвинтар заслуговує на особливу увагу, оскільки тут знаходяться недосліджені мистецькі пам’ятки ХІХ століття, а також історико-меморіальні поховання з Першої світової війни та Українсько-польської війни 1918-1919 років, зокрема поховання бійців Української галицької армії, в’язнів Талергофу, активістів товариства «Просвіта» та «Союзу українок».

В середині ХІХ століття, коли цей цвинтар був заснований, тут існувало водночас два християнські цвинтарі. Другий, розташований поряд із церквою Вознесіння Господнього, був давнішим. Про це свідчать і архівні матеріали, і збережена надгробна плита з напівзатертим написом з ХVІІ–ХVІІІ століття, що розміщена сьогодні на церковному подвір’ї. Незважаючи на наказ австрійського уряду 1783–1784 років щодо заборони поховань біля церков, цей цвинтар проіснував аж до кінця ХІХ століття.

Територія цвинтаря кілька разів розширювалася, зокрема у 1912 році та під час російської окупації Галичини у 1914-1915 роках. Як наслідок, у 1933 році площа цвинтаря складала вже 1300 квадратних сажнів (4675,65 м2). З часів Першої світової війни на цвинтарі Старого Знесіння збереглися єдині в Україні не знищені могили Українських січових стрільців, які загинули за молоду українську республіку. Могила стрільців Української галицької армії, які полягли у грудні 1918 року, розташована майже наприкінці центральної алеї цвинтаря з правого боку. Тут поховано близько 30 бійців. В окремих могилах на цвинтарі лежать воїни Іван Сметана та Іван Вегера. Стрілецькі могили на цвинтарі Старого Знесіння входять до всесвітнього списку пам’яток археології, історії та мистецтва.