одвічне повернення...

Тарасниця XV ст.
Тарасниця XV ст.

Перші гармати з’явилися у Львові 1394 р. Саме за наказом короля Ягайла пушкар Зброжек привіз до міста кілька гармат і шість бочок пороху. Місто постійно утримувало пушкарів, що наглядали за оборонними засобами, робили порох, направляли пушки. В 1468 р. у Львові заснували міську людвисарню, тобто відливарню гармат, що постачала свої вироби і для міста, й для різних замків. З кінця XV століття літописи містять перші статистичні дані про артилерію у Львові на Високому Замку: 2 гуфниці, 1 півгуфниця, 3 тарасниці, одна півтарасниця та 12 фоґлєрів. Кожна з цих назв мала своє значення*. В першій половині XVI ст. артилерія швидко розвивалась. Польща вела багато воєн і потребувала нової зброї. Почали будувати нові арсенали та відливати більш потужні типи гармат. Скористалися цим і українські землі. В 1540 р. в арсеналах польської держави було 325 гармат, в Україні з них — 81. У 1572 р. Іван Федоров зобов’язався відлити малу гармату для польського короля, взявши за зразок ту, яка знаходилася в резиденції старости в Низькому замку.

Гармата  XVI ст. Зроблена львівським людвисаром  Бартосом Вайзе
Гармата XVI ст.
Зроблена львівським людвисаром
Бартосом Вайзе"

Одночасно він взяв замовлення на виготовлення ще однієї гармати, за малюнком подібної до гармати «з вушками». Вочевидь, він взявся за це, щоб заробити гроші, необхідні для придбання друкарського обладнання та викупу тієї частини, що потрапила до рук лихварів. У липні 1583 р. Іван Федоров навіть побував у Відні, де демонстрував імператорові та імперським князям зразок сконструйованої ним гармати з цільновідлитими в верхній частині дула вушками для більш швидкого та зручного керування та наведення. Свій винахід він описує у листі (латинською мовою) до саксонського курфюрста Августа, нещодавно знайденому в Дрезденському архіві.

5 вересня 1704 р. шведський король Карл ХІІ, який керував облогою і штурмом Львова, дав наказ 17-тисячній кавалерії наступати на Львів з боку Рясної і вул. Коперника. Шведи не здобули місто з першого набігу і від рясного вогню гармат захисників втратили 400 кіннотників. Однак вони не відступили і вночі все ж увійшли до міста. 6 вересня армія Карла ХІІ святкувала перемогу. Скорене місто благало про милосердя. Шведи наклали на Львів контрибуцію на суму 300 тисяч талярів, які мали зібрати за 6 днів. Однак було зібрано лише 130 тисяч. Шведів заледве вмовили згодитися на цю суму і годували їхнє військо до 24 вересня. Перед відходом шведські жовніри забрали всі гармати міста Львова. Мабуть, і гармати «з вушками» саме так потрапили через шведів до арсеналу війська гетьмана Івана Мазепи, яке разом зі шведами виступило у битві під Полтавою проти руського царя. В той час гармати коштували дуже багато та були найціннішим трофеєм з поля бою. Кількість захоплених у ворога гармат свідчила про звитягу та велич переможця. Під Полтавою Петром І було отримано, за літописом, 37 гармат в справному стані.

Відходячи до Петергофа, російські військові залишали посилені гарнізони в захоплених містах. Так зробили і в Чернігові, надавши місту для оборони від поляків та турків 13 гармат з тих, що попали до них під Полтавою. Майже три сторіччя 12 гармат стережуть в’їзд до давнього українського міста Чернігова і є прикрасою його оборонного валу. Здавна у Чернігові, якщо хлопець запрошував дівчину на побачення, вона могла призначити йому зустріч або біля 12-ї, або біля 13-ї гармати. Зустріч біля 13-ї означала відмову, бо 13-ї гармати на валу не було. Вона, гармата №13 «з вушками», у 1811 р. була перевезена до Львова, де, ймовірно, і була відлита Іваном Федоровим. Її реставрація та встановлення на металевий лафет відбулися в 1911 р., а ще одна реставрація – у 2013 р. Зараз як символ кохання, історії та одвічного повернення вона виставлена для відвідувачів у Львові на території KAVALIER BOUTIQUE HOTEL. А дуло її знов спрямоване на північ…

* Тарасниця (також тараниця, з нім. Terrasbüchse) звалася так тому, що спочатку слугувала для оборони мурів; її ставили на замкових блянках, або тарасах. Тарасниці були спершу невеликого калібру; згодом цю назву почали вживали для великих пушок. Півтарасниця — це пушка того самого типу, що і тарасниця, але дещо менша. Фоґлєр (або фоґляр, нім. Vögler, франц. veuglare) — більш вдосконалена пушка, з рухомою коморою під порох. Гуфниця (нім. Haufnitz) — коротка пушка більшого калібру, слугувала для пострілів під більшим кутом нахилу, наприклад у ворога, захованого за муром чи валами. Відповідає нинішнім гаубицям. Півгуфниця — менший калібр гуфниці. Бомбарда — коротка пушка з широким дулом під великі кулі, якою розбивали мури.